З елементами трагедії, комедії, іронії і великої частки надії на краще
Тетянка бігла вулицею,
Повітря не вистачало,
Їй тільки-но ось сказали:
«Бібліотеки не стало».
Горіло яскраве полум’я,
Виносили «Стул і стіл»
І трохи книжок – через вікно,
Рятували, хто що умів.
А ще була пам'ять –матінка:
Початок кар’єри, азарт,
А потім були перевезення-
перукарня й німецький банк.
Жевріла усеж надія,
І мрія була заповітна-
Сільській бібліотеці місце,
Ну як в депутатів сидіння.
Не боги горшки ліпили,
Не владні допомагали,
А стали свої нерушайці
І ділом себе показали.
То ж має село перукарню,
Аптеку, садок і банк,
А ще має бібліотеку –
На будь-який тонкий смак.
Тетяна отримує книги
Щомісяця, ледве встигає,
Журнали виписує різні
Й газети складать де – не знає.
Умови в приміщенні райські –
І світло, й акваріум, й зал,
І кондиціонер встановили,
Як завінтернетник сказав.
Все діє в чіткому порядку,
Повітря там під формуляр,
А коли проводиться захід,
То носять повітря в руках.
А так все чудово, рівненько,
Звітує, проводить, чека,
Що, може, ще зявляться книги,
Бо це ж БІБЛІОТЕКА.
У мене є гарна ідея –
Навіщо чогось чекати,
Берімось всі за чорнила
Та й гайда своє писати.
А можна ще з інтернету,
На кнопку нажми і все,
А потім сиди і думай –
Що мозок твій винесе.
Щось правда, а щось- анекдот,
Хто зайде – усе зрозуміє,
Приходьте, шановні влітку,
Хто в нас не чита – не пітніє.
Заходьте до нас і взимку,
Дідівський кожух чи бурка-
ніхто вас тут не осудить –
Помалюєм на склі фігурки.
Я лише далекий звук
В пісні одній Україна,
Та не опускаю рук,
Бо я на землі людина.
Дорослі слова говорим,
Дітей все чогось навчаєм.
Давайте дамо їм книгу,
Отримаєм покоління навзаєм!!!!!!!!!!
c. Нерушай
Белінська Т.В. 2014 р.
